Діти, як правило, лежать на дошці на животі, спускаючись гіркою, підтримуючи на вазі грудну клітку і ноги і таким чином опираючись дії сили тяжіння. Катання на роликовій дошці одночасно і непросте завдання та задоволення.
Саме в положенні лежачи на животі у немовлят, що зазвичай розвиваються, формуються постуральні і рухові відповіді, які потім стануть у нагоді для ходьби, підтримці пози стоячи та інших сенсомоторних видів діяльності. Коли дитина у віці 4-6 місяців, лежачи на животі, утримує голову та ноги у повітрі, вона робить важливий крок у розвитку сенсорної інтеграції. Ця здатність без особливих зусиль перебувати в позі "літака" служить одним з критеріїв ефективності вестибулярної системи.
Положення лежачи на животі стимулює певні гравітаційні рецептори. Дитина з'їжджає, прискорюючись, пандусом на підлогу, - і цілий залп вестибулярних сигналів прямує до багатьох частин його нервової системи. Цей «сплеск» сигналів активує рефлекси, що не розвивалися у минулому. Вони й тримають голову і ноги в повітрі, створюючи опір гравітації. Скорочення шийних м'язів і руху очей, що стежать за тим, що відбувається, посилають пропріоцептивні сигнали в стовбур мозку, де взаємодіють з вестибулярними сигналами. Інтеграція цих сенсорних потоків суттєво допомагає очним м'язам та полегшує зорову перцепцію.
Описані вище сигнали особливо важливі для упорядкування сенсорних та рухових процесів у стовбурі мозку. Стовбур забезпечує нас значною інформацією про взаємини тіла та простору. Сюди входить і визначення положення об'єкта чи звуку стосовно нас: це дозволяє координувати дії з урахуванням сенсорної інформації. У півкулях мозку не розвиватимуться слухові та зорові процеси, якщо вони, не маючи зв'язку з відчуттями від тіла та дії сили тяжіння, погано розвивалися у стовбурі мозку. При катанні на роликовій дошці в русі беруть участь усі частини тіла, що, у поєднанні з сенсорними сигналами та одночасним їх упорядкуванням, закладає міцну основу для мозкових процесів, таких як читання та мова. Комплексні рухи пов'язані також із роботою рук і пальців, наприклад, при листі чи користуванні інструментами.
Дитина з адекватною сенсорною інтеграцією керує роликовою дошкою точно і без особливих зусиль, оскільки відчуття допомагають їй утримувати витягнутим тіло. Навпаки, за недостатньо активної вестибулярної системи голова хилиться вниз, а ноги волочаться по підлозі. Катання на дошці вимагає в цьому випадку безлічі зусиль, і дитина швидко втомлюється, - так само, як він втомлюється, з великими труднощами засвоюючи урок. У дитини з надто активною системою вестибулярної може з'явитися страх перед катанням. А дітям із диспраксією нелегко «затягнути» себе на дошку та втриматись на ній.
Катання на роликовій дошці породжує сенсорні сигнали та рухові відповіді, які не виникають, якщо дитина просто стоїть чи сидить. У міру впорядкування відчуттів та формування відповідей мозок вчиться коригувати сенсорну активність та створює більш точний образ тіла. Якщо кататися на роликовій дошці лише епізодично, це мало сприятиме усунення несправностей у нервовій системі, але, на щастя, таке катання захоплююче. Пройде багато занять, перш ніж між вестибулярною системою та тими зонами мозку, які потребують її інформації, зміцняться нервові зв'язки, а збуджуючі та переважні сили, що діють через ці зв'язки, реорганізуються.
Коли, нарешті, спуск з пандусу освоєний і вже не викликає колишнього захоплення, ми пропонуємо дитині нове завдання, що вимагає складнішої сенсорної інтеграції та адаптивних відповідей, що включають планування рухів. Так, терапевт може побудувати тунель, крізь який потрібно проїхати на роликовій дошці, або підвісити до стелі м'яч на довгій мотузці - проїжджаючи під ним, його потрібно торкнутися. Одного лише зору мало до виконання таких вправ: катання на дошці породжує вестибулярні сигнали, які допомагають дитині скласти перцептивний образ тунелю і м'яча у тому взаємовідносинах зі своїм тілом.
У дітей, що зазвичай розвиваються, мозок збирає воєдино вестибулярні, пропріоцептивні і тактильні відчуття, завдяки чому людина відчуває, як робити те чи інше. Якщо ж інтеграції не відбувається або вона надто повільна, дитина не в змозі відчути, куди вона прямує, як керувати дошкою: тому вона промахується повз м'яч або врізається в стінку тунелю. У міру того як він освоює керування роликовою дошкою, його мозок накопичує відчуття, що йдуть від кожної частини тіла. Вони формують рухові команди, і все це вирушає на зберігання в мозок, унаслідок чого образ тіла стає дедалі точнішим. Такі внутрішні сенсорні карти допомагають планувати рухи і в домашній, і в шкільній обстановці. Поліпшена сенсорна інтеграція стимулює відділи нервової системи, які відповідають за організацію мислення та емоції. До того ж, успішне виконання завдання зміцнює віру у свої сили.
Вестибулярні та пропріоцептивні сигнали, що породжуються катанням на дошці, також відіграють роль нормалізації роботи тактильної системи у дітей з тактильними порушеннями. Сенсорна «їжа» знижує гіперактивність і робить роботу нервової системи цілеспрямованішою. Після ігор з роликовою дошкою діти нерідко стають спокійнішими і уважнішими і деякий час зберігають такий стан.
Батькам іноді важко повірити, що просте катання на дошці може допомогти дитині в таких сферах, як мова, читання або поведінка. Заняття з фахівцем з розвитку мови та мови, уроки читання, строга дисципліна - ось перше, що спадає їм на думку. Однак мозок настільки складна система, що його робота далеко не така проста і очевидна. Якщо мова, читання чи поведінка порушено через неадекватну роботу мозку, розумним рішенням буде закласти фундамент для її поліпшення. Але якщо всі можливі терапевтичні заходи вжито, а проблеми залишилися, тоді є сенс залучати педагогів і репетиторів.
Дана гірка виготовляється на замовлення в різних модифікаціях і може включати: сходинки, функцію трансформації в стіл, додаткові накладки, які дозволяють дитині піднятися на гірку лежачи на роликовій дошці.
Відгуків про цей товар ще не було.
Немає запитань про цей товар.
